Під час однієї з лекцій курсу «Література
країни, мова якої вивчається» професор Валентина Іванівна Фесенко, яка уже тривалий час викладає цей курс у КНЛУ французькою мовою, запропонувала студентам третього курсу факультету романських
мов творчий експеримент – перекласти фрагменти з сонетарію поетки французького
Відродження Луїзи Лабе та одну з балад Франсуа Війона. Нижче – перші перекладацькі
проби пера тих, хто зважився на цю пригоду (переклади подаються з авторським правописом та пунктуацією) :
Луїза Лабе, Сонет XVIII
(«Baise m'encor,
rebaise-moi et baise...»)
* * *
Обіймай мене з кожним разом сильніше,
І цілуй мене, якщо можеш, солодше,
Коли поруч з тобою - стаю я молодша,
Коли поруч з тобою - то завжди тепліше.
І якщо тобі важко, шукаєш підтримки,
поспіши ти до мене, я завжди розраджу,
Поцілунку звабливого, мабуть, нестача,
то скоріше зірви ту незайману квітку.
І тоді ми нарешті збагнем,що є щастя,
розкуштуєм подвійну оту насолоду,
Любов - то шаленість чирвової масті,
а можливо, чарівна бурхлива пригода.
Марина Бочок, 308 група
* * *
Целуй, целуй меня без остановки,
Дай ощутить мне сладость губ твоих,
Пусть будут эти нежности неловки,
Я жарким поцелуем скрашу их.
Ты жалуешься? Я помочь готова:
Тебе десять жарких поцелуев подарю.
Так счастливы, целуясь снова и снова
Мы вместе встретим последнюю зарю,
Мы будем наслаждаться жизнью двойной,
Мы и собою, и в любимом будем,
Внемли, Амур, признание твердили:
Я скромницей жить не смогу,
И лишь когда свободу я желаньям даю,
Всю силу страсти чувствую.
Яна Полонська, 308 група
* * *
Цілуй мене,запалюй знову й знову,
Принось мені ще більшу насолоду,
Кохання подаруй як найсильніше,
Тоді і відповідь моя буде за жар палкіша.
Наталія Ясковець, 305 група
* * *
Целуй меня, целуй, не прекращай.
Мгновений страстных сладость подари
И поцелуй свой жаркий повтори,
Который горячей огня любого.
Не жалуйся, я боль твою смягчу.
Вот десять самых нежных поцелуев.
До самого рассвета я хочу,
Пробыть в твоих объятиях целуя.
И жизнь вторую вместе разделим.
Живя друг в друге сердцем и душою.
Пойми, Амур, иначе не могу
Спокойно жить без пылкого огня,
Когда удовлетворения лишена я
Любви мне не хватает, засыхаю я!
Олена Потопальська, 306 група
* * *
Люби мене,люби мене іще і ще
Віддай мені свій пристрастний цілунок,
Цілуй мене закохано,благаю!
І запалаю я,коханий,як востаннє.
Ольга Мазур, група 306
* * *
Цілуй мене, цілуй, поки ти не покриєш
Цілунками своїми, насичені коханням,
Пошли мені їх всі, які коханням вієш
У кілька раз тепліше віддячу без вагання.
Оксана Кузнєцова, гр.306
Луїза Лабе, Сонет XVIII,
«Je vis, je meurs; je
me brule et me noie...»
Існую і вмираю; палаю і тону.
Я течія палка, що винесе й морози;
Життя хоч і слабке – триває досі
І радощі змішалися в журбу:
Сміюсь раптово і одразу плачу,
І в задоволенні я стримую всю біль;
Все це тривати буде без кінця й без краю:
Миттєво зеленію і відразу засихаю.
Як поведе любов мене дорогою крутою:
Чекатиму сумлінно я тортур і мук,
Та обійде мене це горе стороною.
Коли від радощів співаю і лечу
І щастя вже тримаю за крило,
Мені дарує доля лиш журбу.
Євгенія Таргонська, 306 група
Франсуа Війон, фрагмент з «Балади прислів’їв»
Так чесали козла,що він всю ніч не спав;
Так черпнули води, що розбився сам жбан;
Так палав той вогонь, що червоний аж сплав;
Так коваль гамселив, що погнувся кайдан;
Так порядна особа, як усюди пліткують;
Так далеко юнак, що про нього не чути;
Так змарнів уже він,що його всі ганьбують;
Так воліємо свят,що Різдво спішить бути.
Анна Лозовицька, група 305
25 жовтня кафедра теорії та історії світової літератури запросила до КНЛУ філософа та письменника Тараса Лютого, лекцію якого мали змогу відвідати не лише науковці та студенти нашого університету, а й усі, хто цікавиться філософією, художньою словесністю та гуманітарними студіями. Доповідь "Антропологічні трансформації: гуманізм - антигуманізм - постгуманізм" охопила як і огляд філософських систем та поглядів, що входять до гуманістичної парадигми, так і критику гуманізму як ширми різноманітних ідеологій та спроби його деконструкції західноєвропейськими мислителями від Маркса і Ніцше до Фуко та Дерріда. Важливим питанням насьогодні є альтернативні відгалуження антропологічного дискурсу, зокрема, такі як трансгуманізм та постгуманізм, котрі переосмислюють критерії та константи людського у сучасному стані лімінальності, перехідності. 
