пʼятницю, 18 травня 2018 р.


КОНКУРС
«УКРАЇНА – ЄДИНА КРАЇНА»
МОЖЛИВА ТЕМАТИКА-ПРОБЛЕМАТИКА:
 
СРОДНІСТЬ
СПОРІДНІНІСТЬ
БЛИЗЬКІСТЬ
ПОДІБНІСТЬ
                                                          
ДУШ
СЕРДЕЦЬ
ПОЧУТТІВ
ПОМИСЛІВ
 
АВТОРА І ЙОГО ДРУЗІВ
БАТЬКІВ
БАБУСЬ-ДІДУСІВ
РОДИЧІВ
 
ВІНОК ЄДНОСТІ
КОЛОВОРОТ
КОЛО
ТАНЕЦЬ
 
МАТРИЦЯ
УКРАЇНСЬКОГО ХАРАКТЕРУ
СВІТОГЛЯДУ
СВІДОВІДЧУТТЯ
 
ВІДЧУВАЙТЕ !!!
ДЕРЗАЙТЕ !!!

У РАМКАХ КОНКУРСУ

«УКРАЇНА – ЄДИНА КРАЇНА»,

ОГОЛОШЕНОГО РЕКТОРАТОМ КНЛУ,

 

КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ІМ. ПРОФ. В. І. ФЕСЕНКО

оголошує однойменний конкурс

на кращі

есе;  вірш; світлину; малюнок

 

ТВОРИ ПОДАЮТЬСЯ

НА КАФЕДРУ ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ІМ. ПРОФ. В.І. ФЕСЕНКО

 до 15:15

22 травня 2018 р. (вівторок)

на полицю

Б.І. Ніколаєва

у файлі,

куди має бути вкладений

надрукований твір (світлина, малюнок)

та окремий аркуш

з основними відомостями про Автора

 

НАГОРОДЖЕННЯ:

ПРИЗОВІ МІСЦЯ –

РЕКТОРАТОМ КНЛУ

УЧАСТЬ –

БОНУСОМ АКТУАЛЬНОГО

ВИКЛАДАЧА КАФЕДРИ

четвер, 10 травня 2018 р.


Вистава «Покоївки» (фр. «Les Bonnes») за п’єсою Ж. Жене знову відбудеться 18 травня о 13.30 на сцені актового залу нашого університету. Вдруге за місяць французькою мовою!

Її прем’єра стала справжньою студентською театральною подією останнього місяця і мала великий успіх! Привернули увагу передусім блискуча акторська гра і гарна робота режисера. Головні ролі у виставі зіграли студентки 4 курсу факультету романської філології:

Клер – Дика Олександра

Соланж –Пуленко Юлія

Мадам – Зінченко Поліна

 

Режисер вистави – Добровольська Ольга Борисівна.

 

«Покоївки» Ж. Жене є провокативною за своїм змістом. У відповідь на репліку одного театрального критика «справжні покоївки так не говорять!», автор кинув «як би я був покоївкою, то розмовляв би саме так! Щоправда, не щовечора». Відтак, вишукана французька мова, якою впродовж всієї вистави розмовляють Клер (Олександра), Соланж (Юлія) і Мадам (Поліна) постає головною вимогою автора, який в свій час витворював в процесі колишніх репетицій «Покоївок» свою авторську концепцію Театру, де мова «нічого не говорить, але все передчуває». 

 

Покоївки намагаються подолати своє призначення «народитися на кухні і жити для кухні» за допомогою гри, аби не бути самими собою. Але така гра приречена на незавершеність, навіть гра у смерть – мрія вбити Мадам. В цьому виражено їх бунт проти власної несвободи – в бажанні вбити того, «хто їх любить».

 

Парадоксальним є лейтмотив п’єси – бажання стати іншим, тобто перетворитися на вбивцю. І тут криється справжня небезпека! Здається, покоївки лише демонструють власні спроби здійснити злочин, який виглядає «штучним» в їхній грі до моменту, коли Клер здійснює справжнє самогубство (!) й тим перетворює Соланж на справжню жертву обставин, яка буде вимушена вже в реальному житті грати роль вбивці своєї сестри!

 

Отже, «Покоївки» – це п’єса про людську природу – штучну, трагічну, експресивну й неприборкану, яку грають наші студентки.  Браво, акторкам!

 

О.О. Юрчук