пʼятницю, 24 лютого 2017 р.

Конкурс до 3-ої річниці Революції Гідності




Кафедрою теорії та історії світової літератури до 3-ої річниці Революції Гідності був проведений експрес-конкурс на кращий художній текст, присвячений цій знаменній даті.

У конкурсі перемогли студентки Грицун Анастасія, Удачина Анастасія із групи, МЛа-01-16 із спільним текстом «Ми бачили…»

АНАСТАСІЯ ГРИЦУН
АНАСТАСІЯ УДАЧИНА

           ***
Ми бачили:
Майдан – заряджені автомати;
Майдан – по землі тече кров;
Майдан – українські демократи
Молять  Бога знову і знов.

Михайлівський собор
Благає ковтка повітря хоча б.
Бачить в очах Свята Софія
Біль, холод і страх –  
Чарівного перепочинку благання.

Наразі ми бачимо:
На Донбасі вмирають міста;
Люди воліють потрапити додому,
Одначе їхні гарячі сльози
Не гасять – розпалюють вогонь.

Ми бачимо:
Згорають у безжальній борні
Найкращі надії та мрії.
Волати, кричати ми маємо
Про страждання і горе людей.

Бодай ми стали набагато сильнішими,
Бодай колись це відійде у минуле.
Проте на серцях залишаться шрами.

Саме ці картини
Назавжди закарбуються  
У наших синіх очах.


середу, 22 лютого 2017 р.

Студенти КНЛУ вшанували пам'ять Героїв Небесної сотні

21 лютого 2017 року студенти першого і другого курсів факультетів германської та романської філології вшанували пам'ять Героїв Небесної сотні. У їх виконанні звучали поезії, присвячені скорботним дням нашої історії, написані як відомими митцями, так і звичайними людьми, які просто не могли мовчати. Написану в один із найважчих днів спротиву, 22.02. 2014, поезію відомої письменниці Мар'яни Савки зворушливо прочитала Тетяна Музика:

Пливуть гроби по морю, як човни –
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
…………………………….
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану — в небо. В лицарі — зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героєм слава — вписано у серці.


Виконуючи присвячені полеглим героям поезії, студенти показали їх як справжній вибух народної скорботи, засвідчений поезією простих людей, найчастіше жінок, як-от у проникливо прочитаній Аліною Єгоровою поезії Марії Сковронської:

Майдан ридав, а сотня в небо йшла,
Один за одним наче янголята.
Тут, на землі прощались матері,
А в небі зустрічала Божа Мати.

Майдан стогнав, а сотня в небо йшла,
Земля змішалась з кров’ю і сльозами.
Ридали всі: і рідні, і чужі,
І кров текла із серця, наче з рани.

Летіли тихо, хоч земля тряслась,
Хоч небо поливало їх сльозами.
Лиш ангел колискову їм співав
На тій дорозі, що веде до мами, -


чи у щиро виконаній Іриною Шмиглик поезії звичайної тернопільчанки Оксани Максимишин-Корабель:

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.


Цілу поетичну епопею, написану волинянкою Лесею Кос, яка чотири місяці чекала свого брата Михайла, котрий під час спроби вирватися з іловайського котла потрапив до рук терористів «ДНР», напам'ять майстерно прочитала Наталя Сасовська:

Чотири місяці чекання тепер я згадую як сон…
І вітру моторошне завивання, й надривне каркання ворон.
І часті виклики швидкої, щоб серце мамине жило…
Тепер я, братику, з тобою, всім війнам і смертям назло.

Січневе сонце спозарання ледь теплим променем лоскоче,
Нестерпним те було чекання, та я його забуть не хочу.
Сто двадцять шість листків затертих, які з календаря зривала,
Вони – як оберіг від смерті, це дні, які я рахувала.

Змістовою і цікавою була підготовлена Вікторією Заїкою (факультет романської філології) презентація «Книги Майдану», яка ознайомила з першими поетичними, прозовими, публіцистичними відгуками на події трьохлітньої давнини. Студентка факультету германської філології Анастасія Свідра ознайомила присутніх із оригінальною трактовкою основної тематики майданної поезії, здійсненою відомою перекладачкою і письменницею, випускницею нашого університету Євгенією Кононенко.

Вічна пам'ять Героям!

Фото з події можна переглянути тут

Презентація Вікторії Заїки:


понеділок, 6 лютого 2017 р.

Запрошуємо: зустріч із поетом Миколою Слюсаревським у КНЛУ

9 лютого 2017 року об 11.50 кафедра теорії та історії світової літератури ім. проф. В. І. Фесенко організовує зустріч студентів з поетом-сучасником Миколою Слюсаревським.

Микола Слюсаревський народився 1949 року в селі Гельмязів – тодішньому районному центрі Полтавської області (тепер належить до Золотоніського району Черкаської області). Трудовий шлях розпочав робітником Золотоніського автотранспортного підприємства. Здобувши вищу освіту в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, працював журналістом, науковцем, державним службовцем. Захистив кандидатську дисертацію за психологічним фахом.

Нині очолює Інститут соціальної та політичної психології НАПН України. У своєму науковому доробку має понад 170 друкованих праць. Член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, президент Асоціації політичних психологів України, член Національної спілки журналістів.

У ролі письменника Микола Миколайович успішно дебютував з поетичною збіркою “Не втративши лиця”, після опублікування якої був прийнятий до лав Національної спілки письменників України. Утім, її не можна назвати першою. Перша збірка віршів пана Миколи, що колись мала вийти друком у видавництві “Молодь”, так і не була опублікована, адже не відповідала “ні ідеологічним, ні естетичним критеріям радянської літератури”.

Поетичні збірки М.М. Слюсаревського:

Не втративши лиця / Микола Слюсаревський. – К.: Самміт-Книга, 2015. – 111 с.

Під дахом милосердя : вірші, поема / Микола Слюсаревський. – К.: Ярославів Вал, 2016. – 128 с.

Запрошуємо усіх небайдужих студентів долучитися до події!