У конкурсі агонів, що проходив у рамках 15-го тижня античної та зарубіжної літератури та культури і відбувся 24 листопада 2016, взяли участь:
1. Штаде Олександра, Герасименко Владислав – МЛа 01-16, МЛа 04-16
2. Дев’ятисильна Олена, Ковтун Наталія – МЛа 02-16
3. Подволоцька Ольга, Кириленко Дарина – МЛа 03-16, МЛа 04-16
4. Бугаєнко Наталія, Ільїна Єва – МЛа 04-16
5. Дятлова Поліна, Клаптюк Аліна – МЛа 05-16
6. Чернега Валерія, Овчінніков Віталій – МЛа 06-16
7. Колесникова Євгенія, Калинчак Вікторія – МЛуг.07-16
8. Проскурнін Сергій, Вест Валерія, Клюєв Денис – МЛн 08-16, МЛн 09-16
9. Галицька Олександра, Байрамова Сабіна – МЛн 09-16
Перше місце вибороли Женя Колесникова та Віка Калинчак (МЛуг.07-16); 2 місце - Саша Штаде та Влад Герасименко (МЛа 01-16, МЛа 04-16); 3 місце - Лена Дев'ятисильна та Наталя Ковтун (МЛа 02-16).
До складу журі конкурсу входили:
Сухолітко Катерина – магістр, ф-т германської філології, адміністратор «Скриптора»;
Ховрах Єлизавета – студ. 4 курсу, ф-т германської філології, адміністратор «Скриптора»;
Ґрекулова Єлизавета – студ. 2 курсу, ф-т германської філології, адміністратор «Скриптора»;
Нестерова Анастасія – студ. 1 курсу, ф-т романської філології, активістка «Скриптора».
А такими були підсумки літературно-творчого конкурсу, що також відбувся в рамках 15-го тижня античної та зарубіжної літератури та культури:
1. НОМІНАЦІЯ – ПРОЗА
1 місце: Настя Бондаренко – МЛн 09-16
2 місце: Саша Галицька – МЛн 09-16
3 місце: Таня Третьякова – МЛн 09-16
Заохочення:
Настя Вершигора – МЛа 03-16;
Карина Поздняков – МЛа 05-16
2. НОМІНАЦІЯ – ПОЕЗІЯ
1 місце: не присуджується
2 місце: Марія Тищук – МЛа 02-16
Заохочення:
Настя Грицун – МЛа 01-16; Настя Удачина – МЛа 01-16;
Катя Костюк – МЛа 02-16; Наталія Ковтун – МЛа 02-16;
Наталія Бугаєнко – МЛа 04-16; Єва Ільїна – МЛа 04-16.
ПОЗА КОНКУРСОМ
НОМІНАЦІЯ – ПРОЗА
Ліза Грекулова – МЛа 06-15
НОМІНАЦІЯ – ПОЕЗІЯ
Ліза Ховрах – МЛа 07-13.
***
А ось і текст Насті Бондаренко, яка посіла 1 місце у конкурсі до 15-го Тижня античної та зарубіжної літератури та культури (номінація – проза)
ТЕЗЕЙ
ПРОМОВЛЯЄ
Справедливо те
велике помешкання називалося «Лабіринт». Ним постійно розгублено блукали
загублені.
Справедливо багатій
– володар Лабіринту – називався «Мінотавр».
Бик.
У нього була
роздута велика голова, вилупати очі, великі губи, а пухлини на лобі дійсно
нагадували початки рогів.
Він хворів, і чим
сильніш, тим більш нагадував тварину, в’ючну, сильну, вперту, бо тягнув на собі
цю хворобу не менш спритно, ніж бик тягне плуг, мовчазно. І так само, як
в’ючного бика шмагають, підганяючи, селяни, хворого багатія підганяли, аби
тягнув своє ярмо, численні його родичі, напуваючи ліками. Йому лише гіршало, та
жодні ліки зарадити не могли.
Хвороба підірвала
його розум, перетворила на потвору, але бичача його сила ніколи не меншала. Що більш
дурним і повільнішим він ставав, тим частіш його родичі починали справедливо
називати себе Жертвами.
Справедливо я
став називатися Герой, коли Жертви запросили мене вбити Мінотавра.
Пам’ятаю усе
чітко.
Я дістав ніж.
Заточив.
Аріадна, сестра
Мінотавра, попрохала його у мене, аби зрізати свій довгий сивий волос, срібний
і сухий, як нитка. Зрізала і сказала, що віднині вона знову молода – більше їй
не доведеться наглядати хворого потворного брата.
Це теж було
справедливо.
Я не хотів був
вбивати Мінотавра, позаяк він здавався мені аж надто жалюгідним, але Аріадна
надихнула мене.
Кого ж я
вбив-таки: тварину чи людину?
Дійшов висновку:
якщо у нього була таки тваринна голова із бичачим відсталим розумом, мало би
таки бути людське серце у чоловічих міцних грудях.
Тоді заплакав.
Несправедливо мою
історію назвали «міф».
То є правда.
***
На фото: учасники, глядачі, переможці конкурсу агонів.




















Картина, що вразила мене найбільше, належить талановитої художниці Цзян Пей. На картині зображенні білі метелики та барвисті квіти у приємних теплих розово-фіолетових тонах. Від цього і походить власне назва витвору мистецтва «Танець Метеликів». Надзвичайна тонкість та чіткість роботи автора просто захоплює, залишаючи відчуття гармонії та спокою. Я б також хотіла відмітити ще одну картину Цзян Пей «Світлий інтерес». Вразили легкість, мальовничість та гармонійність поєднаних кольорів. На картині зображенні квіти лотоса у пастельних та світло-салатових тонах. Майстерність художниці нікого не залишить байдужим.
Никифоріва Юлія (група ф-кит 19-13): «В Національному музеї літератури України я відвідала художню виставку «Подорож Шовковим шляхом. Мистецький діалог Китаю і Європи». На виставці були представлені живописні творчі роботи дев’яти китайських художників, вихідців з різних провінцій Китаю (Лю Цзюйде, Го Джень Інь, Цуй Хонг, Фан Ібінь, Лян Ши Цзюнь, Цзян Пей, Сює Дао, Бі Лі Цзюн та Цуй Шу Ій). Виставка, на мій погляд, була дуже цікавою. Серед картин мені дуже сподобалася робота написана в стилі шуймо (水墨, де 水 – вода, а 墨 – туш). Для написання картин цього стилю використовується лише вода та туш. Художник прагне передати насамперед емоційність, душевний стан, ніж чіткі деталі. Китайці вважають, що в поєднанні з різною кількістю води туш здатна передати всі кольори та відтінки природи. Китайці не просто бачать картини, вони їх читають, адже китайський живопис сповнений багатьма символами, які можна тлумачити нескінченно. Картина вважається завершеною, якщо на ній є печатка автора, поетичні рядки або відомі фрази давніх китайських мислителів. Тобто варто зазначити, що каліграфія – невід’ємна частина живопису у Китаї. Я раджу кожному за нагоди відвідувати такі виставки, адже це нас духовно збагачує.»
Панасюк Юлія (група Фкит 19-13): «З самої назви виставки «Подорож Шовковим шляхом: мистецький діалог Китаю і Європи» стає зрозуміло, що двосторонніх впливів, пов’язаних з культурним обміном завдяки Шовковому шляху, не уникнути. Я не є мистецтвознавцем, а ще менше знаю про деталі китайського традиційного живопису, але за 5 років вивчення китайської мови набути певного розуміння цього мистецтва таки довелося. Трапилось це через те, що вся китайська культура переплетена між собою, немов полотно, інтермедіальні зв’язки, так само як і й культурні та історичні коди присутні у всьому. Саме тому розрізнити види, основні характеристики та ознаки китайського живопису я зможу. Проте, ця виставка мене трішки здивувала. Я звикла бачити традиційний китайський живопис у галереях китайських міст та й інших всесвітньо відомих музеях, але картини тут помітно відрізняються від інших. Перш за все через те, що картини, як за технікою, використаними матеріалами, так і тематикою відображують вплив Заходу. Якщо раніше для того, щоб зрозуміти китайський живопис варто було б знати його засадничі особливості та, хоча б трішки, основи каліграфії, бути обізнаним у літературі та історії Китаю, то зараз твори є більш доступними у тому плані, що їх естетична цінність та краса перекриває будь-яку потребу у розуміння глибшого змісту. Все, що потрібно, це лише споглядати та насолоджуватись зображеним. Дехто з нас прокоментував деякі картини словами: “Якби ж тільки така картина прикрашала мою домівку”, “Яка краса” та подібні. А й справді, на мою думку, зображенні сюжети легкі для розуміння, а підібраний стиль, кольори та манера вразять багатьох. Особливо мене вразила серія картин з зображеними жінками, представницями національних меншин, у різні роки, оскільки вони збагатили мої уявлення про
різноманітність прикрас, костюмів, природних умов у Китаї. Мені здається, що подібна виставка може бути чудовим першим роком до розуміння східного живопису, мистецтва та Піднебесної, загалом. Завдяки її зрозумілості пересічному представнику “західної” культури, вона зацікавить багатьох до глибшого вивчення Сходу. Сподіваюсь, що подібні виставки і надалі проводитимуться в Україні та привертатимуть увагу все більшої кількості людей, адже, лише той, хто хоча б певним чином доторкнеться до “чужої” культури, на крок приблизиться до її розуміння та знищення стереотипів, що так необхідно у сьогоднішньому глобалізованому світі.
Сірош Юлія (група Фкит 19-13): «Після відвідування виставки «Подорож Шовковим шляхом», яка знаходиться в Національному музеї літератури України, залишилось багато теплих та приємних емоцій. Ми дружньо вибрались групою для цього позакласного заходу, що дало нам можливість поспілкуватись на різні цікаві теми, порівняти культуру народів Європи та Китаю та поділитися враженнями. Перед нами була зала, в якій представлено велику колекцію живопису та каліграфії. Що не може не радувати! Особисто мені найбільше запамятались такі майстри як Лю Цзюйде, Сює Дао та Цуй Хонг. Вони майстерно передали свої почуття та переживання. Хоча звичайному перехожому, який не цікавиться культурою Сходу, буде тяжко зрозуміти підтекст деяких робіт, але навіть для таких були картини, які просто приємні для наших очей. Захотілось подякувати за чудову колекцію та за можливість насолодитися нею!












